У нещодавній статті для The New York Times економіст Пол Кругман досліджує складний наратив американо-китайських відносин, критикуючи зображення демократів, особливо президента Джо Байдена, як поблажливих до Китаю.

Кругман — дуже впливовий американський економіст, відомий своїм вагомим внеском у сферу міжнародної торгівлі та економічної географії. Нагороджений Нобелівською премією з економіки в 2008 році, Кругман також є видатним професором економіки в Центрі вищої освіти Міського університету Нью-Йорка. Окрім наукової роботи, він широко відомий як оглядач газети The New York Times, де він дає глибокі коментарі з економічних і політичних питань.

Дослідження Кругмана залишили незгладимий слід в економіці. Його розробка «нової торговельної теорії» кинула виклик традиційним моделям, підкресливши роль збільшення віддачі від масштабу та недосконалої конкуренції в розвитку міжнародної торгівлі. Крім того, його внесок у «нову економічну географію» проливає світло на фактори, що визначають місце економічної діяльності та те, як глобалізація впливає на регіональну економіку.

Кругман каже, що ця критика підходу Байдена відбувається на фоні того, що справи колишнього президента Дональда Трампа, включаючи різку зміну позиції щодо TikTok, кидають довгу тінь. Трамп, який раніше виступав за заборону TikTok, нібито змінив хід після переговорів з мільярдером-пожертвувальником-республіканцем із значними інвестиціями в китайську компанію.

Кругман наголошує на відсутності у Трампа злагодженої стратегії щодо Китаю, зазначаючи, що його адміністрація покладається на ксенофобну риторику та неефективні тарифи, а не на суттєві політичні заходи. Навпаки, адміністрація Байдена прийняла суворий підхід до торгівлі з Китаєм, прикладом чого є економічний націоналізм, який Кругман вважає значним покращенням у порівнянні з діями Трампа. Цей зсув особливо підкреслюється скаргою Всесвітньої торгової організації Китаю на Закон США про зниження інфляції, зокрема субсидії на електромобілі, які, як стверджує Китай, надають дискримінаційну перевагу США порівняно з китайськими компонентами акумуляторів.

Кругман вважає іронією виклик Китаю, враховуючи його тривалу історію субсидування привілейованих компаній і впровадження дискримінаційної політики. Дії Китаю сигналізують про дискомфорт у зв’язку з агресивною торговельно-економічною політикою Байдена, яка включає не лише субсидії, але й спроби збільшити виробництво напівпровідників і запровадити суворі обмеження на експорт технологій, спрямовані на обмеження китайських досягнень у критичних технологічних сферах.

Крім того, у статті йдеться про ширші наслідки цієї політики, підкреслюючи відчутні дії Байдена проти Китаю порівняно з більш продуктивною жорсткістю Трампа. Аналіз Кругмана свідчить про те, що політика Байдена фактично тисне на Китай, що стало очевидним зі скарги Китаю в СОТ та його ширшої реакції на зміни політики США.

Незважаючи на потенційну критику та складний шлях орієнтування в правилах глобальної торгівлі, Кругман підтримує стратегічну позицію Байдена, розглядаючи її як необхідну еволюцію в протистоянні складнощам сучасних відносин США та Китаю. Він порівнює фактичний вплив політики Байдена з поверхневою жорсткістю Трампа, підкреслюючи стратегічну глибину, яка визнає багатогранні виклики, пов’язані з піднесенням Китаю.

Рекомендоване зображення через Unsplash