За даними Bloomberg, криптовалюти з’явилися під час фінансової кризи 2008-2009 років як альтернатива традиційним банківським системам. Криптовалюти, які спочатку відкидалися багатьма, включно з псевдонімними винахідниками біткойна, тепер набули значної популярності. Понад 15 років потому численні фінансові установи на Уолл-стріт не тільки залучені до ринку криптовалют, але й застосовують технологію блокчейн для різних програм.

Одним із відомих застосувань є «токенізація реальних активів», яка передбачає представлення матеріальних активів, таких як облігації, акції, мистецтво та нерухомість, у вигляді цифрових токенів у блокчейні. Право власності на ці активи можна швидко й ефективно передати шляхом переміщення відповідних токенів між цифровими гаманцями. Цей процес може усунути затримки розрахунків, спричинені кількома системами обліку та посередниками. Крім того, блокчейн може зберігати договірну інформацію, дозволяючи купувати та продавати активи по частинах і торгувати ними поза звичайним ринковим часом. Токени також можна запрограмувати на автоматичне виконання певних дій, наприклад, вивільнення коштів після доставки товару. Це нововведення може залучити молодих інвесторів, які вже знайомі з торгівлею криптовалютами.

Потенціал для токенізації широкого спектру активів величезний. Акції, мистецтво, нерухомість і навіть ексклюзивне членство можуть бути представлені в блокчейнах. Деякі компанії, як-от Nike, уже використовують блокчейн для перевірки автентичності своїх продуктів. Однак банківські регулятори США ще не схвалили певні нововведення, такі як депозитні токени, посилаючись на побоювання, що миттєвий розрахунок може посилити відтік банків. Клієнти могли використовувати програмовані токени для автоматичного виведення коштів у відповідь на негативні новини. Незважаючи на ці занепокоєння, регулятори в інших регіонах більш відкриті до цих досягнень.

Токенізація може порушити дію існуючих фінансових посередників, таких як брокери-дилери, які зараз сприяють багатьом транзакціям. Структура проекту токенізації має вирішальне значення; з блокчейном кожен актив має окремий запис, і власник токена володіє активом. Якщо токен буде перенесено на неправильну адресу або викрадено, його можна буде неповернути, особливо в публічному блокчейні. Щоб зменшити ці ризики, багато банків розробляють приватні блокчейни. Для значних міжбанківських транзакцій ці приватні блокчейни повинні бути сумісними. Враховуючи значні інвестиції грошей і талантів банків, це, ймовірно, лише питання часу, перш ніж ці системи будуть повністю функціональні.