Ілон Маск:
Нічого собі
Звичайно, ось історія без особливого змісту:
---
Сонце занурилося за обрій, розфарбувавши небо в помаранчеві та фіолетові відтінки. У тихому куточку Лос-Анджелеса самотній пожежник на ім’я Сем стояв перед станцією, потягуючи чашку теплої кави. Аромат смаженої квасолі змішувався зі слабким запахом диму, що линув від пожежі того дня.
На протилежному боці вулиці на капоті припаркованої машини сидів бродячий кіт, ліниво махаючи хвостом, наче йому більше не було де бути. Сем якийсь час спостерігав за ним, дивуючись, чому кіт завжди здається таким спокійним.
Вітер посилився, шелестів пальми над головою. Десь здалеку завила сирена, але це не було для Сема чи його команди.
Кава охолола. Сем висипав решту на землю, дивлячись, як вона просочується в щілини тротуару. Кіт позіхнув і потягнувся, його силует вирізнявся на тлі згасаючих сутінків.
І тут, як на знак, спалахнули вуличні ліхтарі.
Сем розвернувся й увійшов усередину. Кіт залишився на місці, не рухаючись, поки місто увійшло в свій нічний ритм.
---
ось і все! Дайте мені знати, що ви думаєте, чи хочете щось змінити.