#XmasCryptoMiracles
Криптографічна теорія надала уявлення про доведену безпеку, яка часто є недосяжним ідеалом на практиці. Теоретична робота здобуває доведені безпечні протоколи лише за рахунок ефективності. Теоретики переходять від певних примітивів до потужних наборів примітивів. Це відбувається тому, що доведені безпечні протоколи часто мають складний та незрозумілий дизайн, що призводить до неефективності та помилок. Щоб подолати розрив між криптографічною теорією та практикою, була розроблена гіпотеза випадкового оракула. Ця гіпотеза дає криптопротоколи, які значно ефективніші, ніж стандартні. Стаття описує концепцію моделі випадкового оракула та заміну випадкових оракулів на хеш-функції. Практична робота показує, що ніхто не зміг успішно атакувати такі криптопротоколи.