Шопенгауер: Життя не має жодного сенсу, це просто купа бажань. Коли бажання задовольняються, воно стає порожнім, коли бажання не задовольняються, виникає страждання. Життя подібне до маятника, що коливається між порожнечею і стражданням. Прагнення матеріального завжди безмежне, і тільки тоді, коли бажання стають незначними, людина відчуває щастя. Найкращий стан людини - це можливість спокійно жити кожен день.
Життя, ця подорож, здається, не має кінця. Ми часто переслідуємо одну за одною мету, прагнучи знайти спокій у матеріальному достатку. Однак, коли бажання задовольняються, та порожнеча в серці з’являється, як приплив, і порожнеча, що приходить разом із цим, схожа на безмежну безодню, яка поглинає всю відчутну задоволеність. А коли бажання не здійснюються, страждання, як тінь, слідує за нами, розриваючи нашу душу на шматки.
Життя таке, як є, коливаючись між порожнечею і стражданням. Ми вважаємо, що матеріальні речі можуть заповнити порожнечу в серці, але не усвідомлюємо, що прагнення до матеріального не має межі, а бажання подібні до жадібного полум'я, яке спалює спокій у нашому серці. Зростання бажань, як безкінечний потік, штовхає нас у один за іншим безодні, залишаючи врешті-решт лише втому і тривогу.
Сенс життя полягає в переслідуванні і задоволенні бажань, але цей сенс сам по собі подібний до віддзеркалення у воді, недосяжний. Ми витрачаємо своє життя на пошуки, часто забуваючи, що справжнє щастя походить з внутрішнього спокою, а не з зовнішнього багатства. Коли ми покладаємо щастя на накопичення матеріального, ті так звані «успіхи» є лише миттєвими, швидко зникають.
Коли бажання поступово зникають, душа стає, як кулька дуванчика на вітрі, легка і вільна. Без тривоги переслідування, без обмежень виграшу та втрат, ми нарешті можемо відчути істинний сенс щастя. Щастя ніколи не є метушнею у галасі, а є спокоєм у тиші; щастя - це не задоволення в матеріальному світі, а спокій у серці.
Найкращий стан людини - це не те, скільки у неї багатства, а чи може вона в кожен звичайний день зберігати спокійне серце. Спокій - це найкращий дарунок для себе. Він дозволяє нам знайти спокій у метушні, знайти напрямок у хаосі. Він дозволяє нам спокійно зустрічати бурі, не турбуючись про виграші та втрати; він дозволяє нам прагнути мрій, залишаючись на землі, не хвилюючись про успіх чи невдачу.
Спокій - це мудрість життя. Він допомагає нам зрозуміти, що щастя не десь далеко, а тут і зараз. Щастя не в розкоші, а в простоті. Щастя не в виграшах і втраті, а в спокої душі. Коли ми відпускаємо надмірні бажання, ми виявляємо, що життя може бути таким простим, таким прекрасним.
Спокій - це повага до життя. Він вчить нас цінувати кожен звичайний день, дорожити кожною маленькою радощами. Коли ми можемо спокійно зустрічати коливання життя, спокійно дивитися на непостійність, ми можемо знайти велич у звичайному, знайти глибину в простому.
Життя у світі - це всього лише йти і зупинятися, приходити і йти. Нам не потрібно тягнутися під тягарем безкінечних бажань, і нам не потрібно застрягати в нескінченних прагненнях. Щастя є в нашому серці, нам потрібно просто спокійно прожити кожен день. Краса життя не в тому, скільки ми маємо, а в тому, як ми бачимо все, що маємо. Коли бажання поступово зникають, душа стає, як чиста вода, щастя слідує за нами, зігріваючи кожен наш звичайний день.
Врешті-решт, ми зрозуміємо, що життя не має жодного сенсу, і немає ніякої мети, яку потрібно досягти. Справжнє щастя - це не завоювання зовнішнього світу, а спокій у серці. Коли ми можемо відпустити бажання, спокійно дивитися на все, щастя прийде, як весняне сонце, тепле і тихе, тихо заповнюючи наше серце.
Коли спокій стає частиною нашого життя, життя більше не є маятником між порожнечею і стражданням, а є мелодією спокою і тиші.