Отже, в Україні криптовалюти, які потрапляють під закон про віртуальні активи, можна розділити на три категорії: токени електронних грошей, токени з прив'язкою до активів і "інші" віртуальні активи. Різниця між ними насправді не така вже й очевидна, але давайте спробуємо це розібрати, з’ясувавши, чому ці категорії взагалі були введені в закон.
1. Токени електронних грошей: Звучить як криптовалютний аналог ваших улюблених пластикових карток або електронних платіжок. Це такі монети, які можна використовувати як цифрові гроші, тобто просто засіб для транзакцій. Вони навіть не схожі на криптовалюти з фантазійним блокчейн-флешем, бо ці токени підкріплені реальними грошима, такими як гривні чи долари. Вони, власне, і є цифровими "грошима", тільки без фізичного вигляду. Тобто закон може забезпечити певний рівень регулювання для таких токенів, але вони все одно залишаються застарілими інструментами в світі нових технологій. І якщо ти звик до біткойн-свободи, це все виглядає як мінімум трішки нудно.
2. Токени з прив'язкою до активів: Ось тут вже цікавіше! Це токени, що мають реальне підкріплення в активі — наприклад, вони можуть бути прив'язані до золота або навіть до нерухомості. Можна було б подумати, що це такі собі інвестиційні монети, які можна тримати для збереження вартості. Схоже на стабільні стейблкоїни, але з більш конкретними активами за плечима. Регулювання таких токенів — це якраз спроба забезпечити, щоб твої вкладення не перетворилися на фінансові фантоми, і щоб держава могла за ними стежити. Ось тільки чи буде це працювати, коли активи мають зв'язок з реальним світом і ринковою волатильністю — велике питання.
3. Інші віртуальні активи: О, тут зібрали всіх, кого не вдалося "приготувати" для попередніх категорій. Тут ви знайдете саму криптовалюту (як біткойн $BTC чи ефір $ETH ), токени, які не мають прив’язки до реальних активів або не виконують функцій електронних грошей, і навіть NFT. Це — все, що не підпадає під точні правила перших двох категорій. З одного боку, вони можуть мати великий потенціал, адже їхня цінність часто визначається ринковими факторами. Але з іншого — вони можуть бути надзвичайно волатильними і підданими впливу державного регулювання, що навряд чи на користь їхнім інвесторам.
Чому це все важливо? Для держави це великий крок до того, щоб нарешті почати контролювати криптовалюту і мати можливість зібрати податки з неї. Але з точки зору криптоентузіаста це більше схоже на спробу зламати концепцію свободи крипти, при цьому створюючи ще більше перешкод і обмежень. В кінцевому рахунку, під регулювання потрапляє все, що може бути ідентифіковано, і це означає, що можливо доведеться переглядати свою стратегію щодо приватності й анонімності в світі віртуальних активів.
