Законодавство України про криптовалюту, зокрема ЗУ "Про віртуальні активи", поки що має значні відмінності від американських регуляторних підходів. Глибше порівняння:
1. Визначення та правовий статус криптовалют:
В Україні криптовалюти класифікуються як віртуальні активи, що мають вартість і можуть бути предметом угод. Закон передбачає можливість їх створення, обміну, зберігання тощо. Важливо, що право власності підтверджується володінням ключем. У США криптовалюти регулюються в залежності від їхнього функціоналу: як товар (Commodity Futures Trading Commission), цінні папери (SEC), або засоби платежу (FinCEN). Такий підхід дозволяє більш гнучко підлаштовувати регуляцію під специфіку кожної криптовалюти.
2. Оподаткування:
Україна ще не до кінця впровадила систему оподаткування для криптовалют. Втім, за попередніми пропозиціями, планується оподатковувати прибуток від операцій із віртуальними активами за ставкою 18% ПДФО та 5% військового збору. У США оподаткування складніше: криптовалюти розглядаються як майно, а отже, кожна транзакція (включаючи купівлю кави) є податковою подією.
3. Регулювання ринку:
Український закон ще не набув чинності, оскільки для цього необхідні зміни в Податковий кодекс. Натомість у США регулювання давно діє, хоча залишається хаотичним через суперечки між SEC та CFTC щодо юрисдикції. Також США активно борються з незаконним використанням криптовалют, як-от відмивання коштів.
4. Ліцензування та обмеження:
В Україні послуги з віртуальними активами зможуть надавати тільки ліцензовані компанії. У США до цього підходять суворіше, часто вимагаючи реєстрації у кількох регуляторів одночасно. Зокрема, у Нью-Йорку діє «BitLicense», яку критикують за складність отримання.
5. Вплив глобальних трендів:
Україна орієнтується на регламент MiCA, що вводиться в ЄС, і прагне адаптувати свій закон до європейських стандартів. США поки не мають єдиного закону на федеральному рівні, але пропозиції типу Lummis-Gillibrand Responsible Financial Innovation Act обговорюються як потенційна основа.
Отже, якщо американська система відзначається деталізованою регуляцією, то українська тільки робить перші кроки, спираючись на досвід ЄС. Проблеми в обох країнах подібні — це боротьба з шахрайством, відмиванням коштів та пошук балансу між захистом користувачів і розвитком технологій. Але в Україні, через відсутність чіткої системи, поки що більше питань, ніж відповідей.
