"Де гарантії захисту даних?"
А тепер уявіть: ви чесно задекларували свої криптовалюти, написали все до останнього сатоші, а наступного ранку прокидаєтесь, і на вас дивляться... хакери. Ні, не ті, що сидять у темних підвалах і п'ють холодну каву. Мова йде про ваших улюблених, "чесних" чиновників, які раптом вирішили, що знати, скільки у вас Bitcoin’ів, – це їх конституційне право.
Державні бази даних – це ілюзія безпеки. Ви пам'ятаєте злам "Дії"? Або витік даних у банківській системі? Та у нас захист інформації схожий на двері з фанери – хтось дмухнув, і вся "таємниця" стала доступною. Хто гарантує, що ваші декларації не перетворяться на відкритий список покупок для хакерів?
Чиновники кажуть: "Ми захищаємо ваші дані!". Захищаєте? Та ви навіть свої зарплати не можете заховати від журналістів!
---
"Чому ми маємо платити податки, якщо держава не захищає наші активи?"
Тепер серйозно: криптовалюти – це зона ризику, і ми це знаємо. Але платити податки з активів, які держава навіть не здатна захистити? Це вже схоже на жарт.
Ось сценарій: вас пограбували, біржу зламали, усі активи зникли. Ви телефонуєте до податкової і чуєте: "Сплатіть податок із того, що залишилось". Логіка? Нуль. Турбота про громадян? Мінус десять.
Держава каже: "Платіть нам, а ми… ну, щось там зробимо". Чудово! Тільки якщо мій гаманець хакнули, хто компенсує збитки? Якщо біржа закрилася, хто поверне гроші? А якщо фішинг-сайт обчистив мій гаманець, чи прийде держава і скаже: "Ми вас захистимо"? Ні, максимум скажуть: "Подайте декларацію про збитки".
---
Чому це критично?
Бо крипто – це фінансова свобода, а податки без захисту – це фінансове рабство. Як тільки держава починає вимагати своє, не пропонуючи нічого взамін, це вже не регулювання. Це звичайне здирництво, тільки в галстуках.
Зробіть реальні гарантії безпеки для наших активів, покажіть, що можете захищати, а не тільки брати. Тоді й про податки поговоримо.
