Як Україні позбутися корупції? Легко! Вірте у дива (або ні)

Кажуть, корупція в Україні — це як пісок у пустелі: не уникнеш, куди не глянь. І, здається, всі ми трохи втомилися від обіцянок “побороти” її. То як же реально знищити корупцію? Розберемо цю тему з точки зору простого українця, такого ж як ти чи я.

Крок 1. Садити, але не вертольоти

Скільки разів ми чули: “От якби посадили топ-чиновників, усе б змінилося!” Смішно, бо посадили б — а вони через місяць під домашнім арештом у маєтку на 500 квадратів.

Проблема не в тому, щоб когось посадити, а в тому, щоб вироки були реальними. І, головне, щоб це були ті самі люди, а не стрілочники, яких посадять для показухи.

Цифри: у 2023 році НАБУ розслідувало 327 справ. А скільки було вироків? 10. І то — умовних. Тому саджати треба не для "галочки", а для результату.

---

Крок 2. Зарплати — як ліки від жадібності?

Існує популярна байка: "Якщо чиновникам платити більше, вони перестануть красти". Ну, припустимо. Але чи перестануть? У нас уже є держслужбовці із зарплатами по 100 тисяч гривень, а "хабарництво" досі звучить не як слово з підручника історії.

Рішення? Може, просто звільняти тих, хто краде, а не придумувати їм нові посади?

---

Крок 3. Громадський контроль — або як "наглядати" за наглядачами

Зараз багато хто говорить: "Нам потрібен громадський контроль". Звучить гарно, але давайте чесно: ми всі любимо критикувати систему, сидячи на дивані.

Щоб це працювало, потрібна справжня участь людей: прозорі онлайн-сервіси, публічні звіти, відкритий доступ до рішень. Хочеш змін? Будь готовий не тільки голосно обурюватися, але й реально щось робити.

---

Крок 4. Культура хабаря — наше “національне”?

А тепер жорстока правда. Корупція починається не з Верховної Ради, а з того моменту, коли ми вирішуємо "занести" лікарю чи домовитися із працівником поліції.

Проблема не тільки у верхах, але й у нас самих. Тому перший крок до боротьби з корупцією — це сказати “ні” навіть дрібному хабарю. Навіть якщо це займе більше часу чи зусиль.

---

Мій висновок?

Позбутися корупції можна. Але тільки тоді, коли зміниться весь механізм: від судів і правоохоронців до свідомості кожного з нас. Бо зараз корупція в Україні — це наче айсберг: бачимо лише вершину, але не хочемо дивитися на те, що під водою.

І головне: корупція боїться світла. Тому чим більше прозорості, чим менше “сірих” зон — тим менше шансів для тих, хто на цьому паразитує.

Але до цього ще далеко. Тож тримаймося, друже, і пам’ятаймо: великий океан складається з маленьких крапель. Від кожного з нас теж щось залежить.