Інтеграція українського законодавства з MiCA (Regulation on Markets in Crypto-Assets) може виглядати як прогресивний крок, але чи дійсно це так? Давайте розберемо конкретні аспекти та критично подивимось на реальність.
1. Реєстрація криптокомпаній: Українські підприємства зобов’яжуть реєструватися і працювати за стандартами MiCA. Але чи готова наша система ефективно обробляти нові реєстрації, враховуючи хронічну бюрократію? І головне — чи захочуть криптопідприємці, які звикли до гнучкості, підлаштовуватись під ускладнені умови? Це ризикує перетворитись на новий "прохідний двір" для хабарів.
2. Стейблкоїни: Вимога забезпечити резерви для випуску стейблкоїнів виглядає розумно, але це створює додаткове фінансове навантаження. Малоймовірно, що українські стартапи зможуть конкурувати з уже сформованими гігантами на глобальному ринку. Хіба що за рахунок додаткових податків і зборів "підтримувати вітчизняне".
3. Транспарентність: Поняття "прозорість" стане ключовим. Усі учасники ринку повинні будуть надавати детальні дані про транзакції, власників і структури. Це, з одного боку, покращує боротьбу з відмиванням грошей, але з іншого — може відлякати користувачів, які цінують приватність. Іронія: криптовалюти обіцяли свободу, а MiCA може зробити їх інструментом тотального контролю.
4. Санкції: Недотримання норм MiCA загрожує серйозними штрафами. В Україні це може стати полем для "діяльності" правоохоронців, які вже зараз активно перевіряють IT-сектор і стартапи.
Критика
Європейська рамка — українські реалії. MiCA розроблена для ЄС із сильними інститутами і чіткими процедурами. Україна, з її слабкими судами та постійними корупційними скандалами, може перетворити ці нововведення на хаос.
Відтік бізнесу. Якщо інтеграція буде надто жорсткою, багато компаній просто змінять юрисдикцію. І замість "криптохабу" ми отримаємо чергову хвилю еміграції талантів.
Ілюзія прогресу. Влада може використовувати інтеграцію з MiCA як черговий PR-хід для Європи, не створюючи реальних умов для розвитку криптоіндустрії.
Висновок
Інтеграція з MiCA має потенціал, але без адаптації до реалій України вона може стати ще одним прикладом "реформи заради реформи". Головне питання: чи зможе наша держава використати ці нововведення для розвитку ринку, а не для його утиску?
